510
5Вже кілька десятиліть у світі не припиняються спроби створити універсального робота військового призначення, який зможе замінити людину в умовах бойових дій: США задали досить високу планку ще на початку 2000-х років, паралельно успішні прототипи почали з’являтись і в інших країнах світу. Та у всіх цих радіокерованих бойових машин був один суттєвий нюанс – попри непогані заявлені тактико-технічні характеристики, жодна з них стало не застосовувалась як логістична платформа чи бойова одиниця в умовах реальних широкомасштабних війн. У цих роботів не було можливості проявляти себе, вдосконалюватись і бути корисними для людини. Вони застосовувались хіба локально у поодиноких операціях. Інша справа – роботи-сапери, зокрема американського виробництва, які успішно працюють на полях російсько-української війни вже 10 років, але про масовість тут теж говорити зарано.
Спроби роботизувати українську армію почались ще у 2014 році, але лише після 2022 року потреба замінити людину роботом стала екзистенційною, бо тепер очевидно, що перемогти ворога кількісно у повномасштабній війні не вийде. На другий рік повномасштабного вторгнення в Міністерстві оборони кодифікували та допустили до експлуатації в українському війську одразу 9 видів роботизованих комплексів: вони поповнили парк українських і закордонних комплексів, які вже експлуатувалися на той момент. Для виробників-волонтерів тепер створюються умови, за яких вони можуть тестувати свої розробки в умовах реальних бойових дій, отримувати держзамовлення і 24/7 бути на зв’язку з військовими, вдосконалюючи наземних роботів під їхні потреби в режимі реального часу.
Отож, станом на осінь 2024 року в українському війську вже «служать» роботи, які можуть виконувати такі функції: логістика, евакуація, мінування, розмінування, спостереження, місії-камікадзе, вогневе ураження і навіть пожежогасіння безпосередньо на лінії фронту. Наразі ці «Залізні воїни» не можуть повністю замінити наших захисників на лінії бойового зіткнення, але вже суттєво мінімізують їхнє перебування в зоні ураження.
Командир роти «Гонор» окремого механізованого батальйону «Вовки да Вінчі» Олександр Ябчанка, який разом з побратимами одним з перших почав широко застосовувати наземні роботизовані комплекси на передовій, розповів у деталях, яку роль роботи відіграють в українському війську.
– Насправді, особисто моя історія з НРК почалась ще у 2014 році, коли я й близько ще не був у війську. Це було в Києві, влітку після Майдану. Близькі друзі, яким я допомагав волонтерити, приволокли якось штукенцію дуже дивної форми і сказали: «Це – турель». Хлопці назвали себе «Батальйон технічної підтримки» і носилися з тією туреллю та іншими задумками по військових частинах. Але на той час вона була дуже сира. Жека, один з розробників, – це унікальна людина. Він навіть не IT-шник, а простий хлопець з села, який приїхав на Майдан. Просто, як то кажуть, «рукастий». Сам освоїв програму SolidWorks і прямо там навчився це малювати. Але перший варіант вийшов просто «обняти і плакати». Ми коли поїхали на перші випробування – це був жах. Воно мало нас не застрелило! Усе було погано прикріплено і кулемет, замість стріляти вперед, почав стріляти в небо. А перше її застосування на ЛБЗ було аж десь у 2016 чи 2017 році. Тоді вже я не брав у цьому участь, бо займався медреформою, а хлопці пішли своїм шляхом і згодом цією розробкою зайнялась компанія, яка зараз називається Roboneers.
– Я дитячий лікар-педіатр і на війну їхав добровольцем, як офіцер медслужби. Йшов до своїх друзів в «Гонор» на посаду «санітар-стрілець». Коли ми стали частиною структури «Вовки да Вінчі», я побачив, що там медслужба і без мене на найвищому рівні, тому почав шукати місце, де можу бути корисним, і так опинився в аеророзвідці.
Наша історія з НРК вже у сучасній війні почалась навесні 2023 року в Бахмуті. Ми тримали позиції біля дороги Часів Яр – Хромове, яку назвали «Дорога життя», бо це був основний логістичний шлях. Там був просто шквал вогню. Ти сидиш в бліндажі, який криють постійно, і можеш відстрілюватися тільки тоді, коли вилізеш, або хоча б висунешся звідти. І я собі подумав, що добре було б мати тут турель. Поділився цим зі своїм другом і він каже: «Напишіть пост, будемо збирати вам гроші на турель». На той час турелі «ШаБля» вже випускалися малими серіями. Ще не було й мови про держзамовлення, але це був вже цілком стандартизований випуск. Я назбирав на кілька турелей, але на той час нас вже відвели з «Дороги життя» і вперше ми використали їх у квітні 2023 року під Торецьком. На той момент там було набагато спокійніше, ніж в Бахмуті. Я на цьому наголошую, бо одразу стало зрозуміло, що під час дуже інтенсивних боїв її складно було б застосувати: виставити, підключити і налаштувати. А от коли в тебе позиційна війна – це воно.
Коли до нас згодом приїхали розробники і запитали, що ще потрібно, ми попросили дати нам змогу транспортувати її не на руках. Згодом вони передзвонили і сказали, що знайшли людей, які роблять платформи і будуть об’єднуватись.
Мушу одразу пояснити, що НРК – це не обов’язково щось вкупі. Це радше збірна назва усіх засобів, які можуть виконувати функції логістики, евакуації, мінування, розмінування, спостереження, вогневого ураження. Прикопана турель – це теж НРК. Платформа – це теж роботизований комплекс. Турель на платформі – теж комплекс.
Від самого початку у нас була домовленість з виробником, що ми максимально з ними співпрацюємо, але потім ця домовленість перетворилась у справжню дружбу. Вони нерідко йдуть нам на зустріч. Поки ми дозбируємо гроші – розробники вже готують нам НРК або допомагають у пошуках донора, який дає їм кошти нам на НРК. Ми, своєю чергою, надаємо максимум інформації щодо безпосереднього застосування турелі. І, що дуже цінно, вони ніколи не шкодують на це часу. Ми постійно на зв’язку. З останніх випадків: ми винесли турель на позицію, а вона не вмикається, і майстер три години по відеозв’язку через Starlink морочився з нашим НРК. Вони знайшли, яка плата згоріла, ми її доставили на позиції і сьогодні цей НРК робить навіть більше, ніж міг раніше.
– Логістика від бліндажа до переднього бліндажа – це одна історія. А логістика від КСП (контрольно-спостережний пункт, – А.Г. ) до бліндажа на передовій – це інша історія та інша дистанція. Зазвичай вона частково здійснюється автомобілем чи бронетехнікою, а ще частіше руками, бо не завжди можна туди доїхати. Але в нашому випадку це вже виглядає так: НРК замість тебе довозить куди можна все що тобі треба – від провізії та зброї до колод на бліндаж. Під різні потреби використовуються різні комплекси. Щоб довести боєкомплект, воду чи їжу буде достатньо маленької «Рисі», яка може провезти близько 150 кілограмів, а щоб тягнути колоди треба вже «Рись PRO», яка може взяти вдвічі більше, або гусеничну платформу, яка хоч і повільніша, але теж може протягнути значно більше. Важливо, що кожна логістична платформа може бути й евакуаційною. Я часто кажу, що евакуація – то логістика навпаки. І дуже важливо, що кожна з цих платформ може застосовуватись при евакуації.
В Красногорівці пересування навіть з позиції на позицію було смертельно небезпечним. І одна справа – перебігти сто метрів, а зовсім інша – кілометр до логістичного вузла. Там була така концентрація ворожих безпілотників, що хлопці з інших підрозділів деколи просили скинути їм дроном пляшку води. Це був червень-липень, спека шалена, тому до нас часто забігали по воду. Ми мали запаси усього, бо налагодили там логістику саме завдяки НРК.
– В нас був досвід евакуацій за допомогою НРК. Таких історій вже було чимало. Але, мушу сказати, що евакуація – це не завжди про поранених. На жаль, питання вивезення тіл з ЛБЗ надзвичайно гостре, бо люди гинуть там, де вкрай небезпечно знаходитись. А в нашій ціннісній конструкції ти не можеш залишити на полі бою ні пораненого, ні загиблого. І уявіть, в якій морально-етичній дилемі ти перебуваєш, коли з одного боку там твій загиблий побратим, який заслуговує на те, щоб його тіло передали рідними і поховали з усіма почестями, а з іншого боку, щоб його дістати, тобі треба ризикувати життям мінімум 4-х людей. Ви не уявляєте, наскільки тіло насправді важке. До того ж, він у броні, і ви всі у броні та зі зброєю, а поруч можуть стріляти з усіх можливих засобів ураження. Майже завжди операції з повернення тіл та евакуації поранених супроводжуються чатуванням ворожих дронів над головою. Вони знають, що ми прийдемо за своїми, тому чекають вдалого моменту, аби накрити якомога більше людей. І тут нам нерідко допомагали НРК.
Якось наша група евакуйовувала поранених із зони, де постійно була присутня «карусель» ворожих дронів: це коли у тебе дрон висить постійно, і як тільки у нього сідає батарея, на його місце прилітає інший. В нас було двоє поранених: ходячий і не ходячий. І от група, яка їх витягувала, потрапила під мінометний обстріл, в результаті якого поранених стало 7. І тепер уявіть, що на кожного тобі треба по кілька людей для евакуації, а чим більше в тебе скупчення людей чи техніки, тим більший калібр в тебе прилітає. Якщо там вже більше 3-х людей, будь певен, що в них прилетить щось на кшталт міномета. І час йде якщо не на хвилини, то на години точно, бо поранення у всіх різного ступеня важкості. Тоді нас і виручили НРК-шки. Витягнули усіх поранених. Це була проста платформа «Рись», яка тягне 150 кілограмів.
Ще одного разу в нас був важкопоранений, якого потрібно було витягувати 4-м бійцям через ділянку, де легко ніяк не проскочиш. Ми туди відправили гусеничну платформу. Хлопця витягнули, живий, зараз на реабілітації.
Найбільша проблема у тому, що коли ти витягуєш пораненого бійця за допомогою НРК, біля нього немає поруч нікого, він фактично беззахисний. Але доводиться ризикувати. Війна це все одно про імовірності. З НРК ти збільшуєш його імовірність вижити. Бо навіть коли ти відправляєш за ним бійців для евакуації, це збільшує його ризик загинути, а тобі втратити ще, як мінімум, 4-х людей.
– Коротко поясню, як влаштована ЛБЗ. Те, що зараз називається «Спостережний Пункт» або СП – це архаїчна назва, бо раніше СП було місцем, з якого боєць проглядав певний сектор і його завданням там було не тримати оборону, а вчасно помітити противника. В наш час такі пункти віджили себе, бо наші СП тепер літають в небі з камерами. Тому зараз цими СП-шками називають передні позиції. Якщо простіше, то от є в тебе бліндаж: яма, перекрита колодами. Він захищає від вогневих засобів противника, на кшталт АГС (Станковий автоматичний гранатомет, – А. Г.) чи міномета «Васільок» 82. Якщо там один перекат і нема землі зверху, то 120 калібр його пробиває, в нас були вже такі історії і це максимально неприємно. Але, якщо противник підходить до бліндажа на відстань кинутої гранати, то цей твій захист перетворюється на братську могилу. Відповідно, при обороні подібних позицій в тебе, як в піхотинця, завжди неприємна дилема: можна сидіти в бліндажі, де тебе не вб’є їхня артилерія, але в той самий час ризикувати, що до позиції підійде ворожий піхотинець і закидає тебе гранатами. В підрозділах, де гарно налагоджена координація, над позиціями висять Мавіки, які постійно моніторять, щоб до тебе не підійшов ворог, в той час як ти сидиш в бліндажі та постійно маєш бути на зв’язку через рацію, щоб знати, коли ворог наближається. Тепер вносимо в цю структуру турель. В тебе біля позиції стирчить кулемет, на якому є камера. І тепер тобі не треба нікуди вилазити, бо з тією камерою ти можеш вести прицільний вогонь як мінімум на 500 метрів. Звісно, воно збільшує твої шанси вижити. Важливо, що турель стирчить не з того місця, де ти сидиш. Ти її виносиш за кілька десятків метрів від бліндажа, а сам сидиш в захищеному місці, хоч при цьому і ведеш прицільний вогонь. І противник не знає, де саме ти знаходишся, бо орієнтується лише по тому, звідки ведеться вогонь. Та і саму турель важко знищити. Її неможливо контузити й, будемо відверті, її не шкода.
Це про переваги. Але варто сказати й про інше. На даному етапі війни ми виносимо турель руками і не використовуємо її разом з платформою, як цілісну конструкцію. Бо це як маленький танчик, а маленький танчик набагато складніше туди завести, ніж занести і встановити турель вручну. Може інші підрозділи і використовують їх разом, але в нас установка турелі відбувається вручну. Річ у тому, що комплекс «ШаРись» – це ударна турель на платформі, якою ти можеш здійснювати фактично штурмові дії, але це вже «хай левел». Звісно, вони класно синхронізуються, але це про майбутнє, і я переконаний, що вже не таке далеке. В умовах полігону ми ними гасаємо, прицільно стріляємо і робимо які завгодно маневри, та є один нюанс. На фронті ми зараз знаходимось в стратегічній обороні, тому, коли, умовно, кілометр ділянки покриває максимум один Мавік, в нас пріоритетним завданням є банально бачити ворога. Бо ти не можеш прицільно оборонятися від розкиданих по цьому периметру малих штурмових груп противника, що лізуть як таргани. Тому, на цьому етапі нам треба навчитись максимально бачити їх. І тільки коли ти бачиш, максимально прицільно стріляти.
Ще одна величезна проблема на фронті – це коли в тебе на карті є спостережний пункт, але, по факту, коли з нього не виходять на зв’язок, ти не можеш знати, чи вони живі, чи це проблема зі зв’язком. В такому випадку ти маєш дірку на фронті. А коли там стоїть турель з камерою, ти маєш безпосередній контроль своєї вогневої точки.
– Коротко про те, що таке РЕБ: у вас є радіосигнал на якійсь частоті, який керує Мавіком, а РЕБ – це така коробочка, яка видає сигнал на тій самій частоті, тільки він сильніший за той, що керує Мавіком. От і все: твій пульт не може впіймати сигнал від Мавіка, бо його глушить сигнал від РЕБ. На хлопський розум – це конкуренція сигналів. І тільки уявіть, скільки на фронті зараз Мавіків, FPV, РЕБ і всякої всячини, яка керується через радіосигнал. В тебе там така гама сигналів, що це неможливо відтворити в умовах полігону. Так от, якщо ми говоримо про платформу «Рись», то в умовах бойових дій вона може керуватися на дистанції максимум метрів 700 від пульта до платформи, але є способи досягти значно більшої відстані, якими ми часто та успішно користуємось.
На щастя, НРК-шки глушать рідко, бо це дуже важко. Їх треба глушити при землі, а це складно. Вони намагаються знищити їх механічно. Природний ворог НРК – це FPV-шки, але тільки якщо це бійці рівня «Птахів Мадяра», а якщо це «так собі» FPV-шник, то в таку ціль не так вже й легко потрапити. Та і не всі НРК легко знищити. В нас якось на гусеничного робота скинули 12 скидів, а йому байдуже. Вони його довбали і довбали, буквально стягнули всі скиди в тому районі. Я переконаний, що в той день ми врятували як мінімум кількох людей від поранень, бо вони як скажені кинулися на того робота, витратили на нього всі припаси, а він собі спокійно поїхав далі. Тому, в цьому контексті, це ще й функції відведення вогню.
– Навчитися керувати НРК не складніше, ніж Мавіком. Хоча б тому, що ти рухаєшся по землі і він не може впасти. Так, він може перекинутись, але це не критично. Колись був такий жарт: «Я не Шумахер, я його тренер». Бо ну хто може нас вчити, якщо нас вчать самі виробники? У 2023 році до нас приїздили Roboneers і вчили керувати НРК. Потім вже ми самі почали навчати своїх бійців, хоч вони досі по документах піхотинці. Зараз вже є навчальні центри і наші бійці теж там були. Переконаний, що тепер є центри навчання і на турелі, і на платформи, але конкретно для нас це вже не потрібно, бо це ніби їздити на велосипеді: якщо ти вже навчився їздити на одному, то коли тобі дають новий, заново вчитися не треба. Поясню, як це відбувається на практиці саме в нас. До нас приїжджає новий НРК, найкраще, коли одразу з розробником. Бійці з розробником якийсь час на ньому катаються, спілкуються, тиснуть руки, обмінюються контактами та починають працювати. І цей обмін контактами вкрай важливий. Бо, з одного боку, вони допомагають нам в технічних моментах, а з іншого ми даємо зворотний зв’язок безпосередньо з поля бою. Наші бійці тепер не лише керують, а й знають про свій НРК все з технічної точки зору, кожну детальку та кожен нюанс, в тому числі й програмування. Вони в нас універсальні.
– Поки що ми можемо замінити роботом лише функції, які має виконувати людина, але керувати цим роботом все одно буде військовий. Та сама історія з позиціями: там все одно буде сидіти людина. Робот вестиме вогонь, але керуватиме ним людина. Але ця людина сидітиме не в бійниці, а в безпечному місці, і триматиме в руках не кулемет, а Steam Deck (Портативний ігровий компʼютер, – А.Г.). Роботи буквально рятують наші життя. Їхня головна функція на даному етапі – це зменшувати час нашого перебування в зоні ураження. І зараз ми докладаємо максимум зусиль, аби вони виконували ще й другу функцію – максимізувати втрати противника.
Я цікавлюсь історією, зокрема історією війн, і у світі з давніх-давен було так, що невід’ємною складовою перемоги були технології. Хто технологічно обганяв суперника, той отримував якісну перевагу. Особливо коли це війна зі значно більшим противником, у якого більше людського і економічного ресурсу, і який хоче тебе знищити, а не просто відтяпати шмат території. В такому випадку лише патріотизмом, вмінням і самопожертвою війну не виграєш. Тому ми приречені на те, щоб в технологічному плані завжди випереджати ворога. І ми це вже робили неодноразово. Застосовувати масово Мавіки – це була наша ідея, яка стала «геймченджером» у 2022 році. FPV-дрони теж були нашою «придумкою», біда тільки в тому, що ворог це масштабує і зараз ми їх перевершуємо в тому тільки умінням наших пілотів, які роблять на FPV нереальні речі. Ми маємо не тільки придумувати нові технології, а й максимально швидко їх масштабувати. Без держави ми цього не зможемо зробити, але, аби їх впроваджувати масово, потрібна допомога тилу. 90% наших НРК – це донорська історія. І це не тому, що держава жаліє чи вкрала, ні. Вона просто не може поставити в пріоритет розробки, які ще не довели свою ефективність. От коли ми довели і воно працює, держава починає включатись і масштабувати. Тому виживання у цій війні залежить від максимального включення скрізь: і в тилу, і на фронті. Якщо програємо технологічне протистояння, єдиний наш козир, коли ми вміємо придумати «з гівна і палок» по-справжньому технологічну штуку, то все, до побачення. Ми не можемо конкурувати з ворогом у чисельності чи об’ємі економіки, тому нам треба вигравати мізками.
фото: Roboneers, Анастасія Вербова
Ми збираємо файли cookie для кращого діалогу з вами Детальніше.
Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтесь з цим
Дякуємо
Підписка на статті
Акції, знижки, пропозиції
