Цивільний повітряний патруль України

Нерідко між словами “пілот” і “мрійник” стоїть знак рівності. Бо ентузіазм цих людей сягає неба! Так одного дня Юрій Покусай, надихнувшись досвідом американських льотчиків, вирішив створити «Цивільний повітряний патруль» — унікальну громадську організацію, аналогів якій немає в Європі!

Ми поговорили з керівником Повітряного патруля Юрієм Покусаєм про історію створення цієї організації, напрямки її роботи, що змінилось за час повномасштабного вторгнення росії та які літаки є в асортименті цієї організації.

Все почалось з Америки

«Я знав, що існує Civil air patrol of USA. Це найбільший в світі оператор однодвигунних літаків. Уявіть собі організацію, у складі якої літає понад 5 тисяч літаків!»

Цю організацію створили в 1941 році. Її головним завданням була допомога Збройним силам США під час Другої світової війни. Тоді власники повітряних суден зібрались разом і вирішили, що не можуть стояти осторонь захисту своєї країни. Вони звернулись до військових із амбітною пропозицією допомагати їм. Ті поставились до неї досить скептично, але дали пілотам 90 днів, щоб вони показали, чим можуть бути корисними державі і виділили їм дві ділянки для повітряного патрулювання. І тоді вони почали охороняти кордони США. Далі виникла перша проблема: однодвигунні літаки виявляли німецькі підводні човни і кораблі й повідомляли про це військовим, щоб вже ті їх знищили і потопили. Та ця процедура не проходила швидко і бюрократичний ланцюжок тягнувся довго. Виходило, поки повідомлення доходило до військових, знищувати вже не було що. Адже німці відстрілювались і тікали.

Виникло два варіанти розв’язання цієї проблеми: або скасувати довгий ланцюжок інформування та підписання документів, або озброїти літаки цивільного патруля авіаційними бомбами. І, як виявилось, легше втілити в життя другий варіант.

«Таким чином приватні американські пілоти отримали можливість озброїти свої літаки. Першою емблемою цього патруля є зображення мультяшної бджілки, яка з останніх сил тягне в лапках велику авіаційну бомбу. І це досить красномовно показує і нашу ситуацію, що ми своїми маленькими літаками можемо робити дуже серйозні справи»

Повітряний патруль США тоді виявив масу німецьких кораблів та підводних човнів. Навіть потопили два таких глибинними бомбами! За час Другої світової війни загинуло 64 пілоти Цивільного повітряного патруля, захищаючи свою державу. І після війни цей патруль отримав офіційне визнання від держави, що він дійсно стоїть на захисті державної безпеки Сполучених Штатів.

Після війни Повітряний патруль почав виконувати й інші завдання. Вони літали і патрулювали кордон, перевозили різні компоненти: кров, плазму, виконували польоти для виявлення надзвичайних ситуацій та проводили навчання (у них був кадетський центр, де навчались діти віком від 12 років).

Малі кадети та пілоти

Створення Цивільного повітряного патруля України почалось із формування навчального кадетського корпусу. Натхненником цієї ідеї став син Юрія! Наслухавшись історій тата про навчання в Школі юних авіаторів при Харківському аеропорті, теж захотів знати більше про літаки та повітряний простір. Та коли тато з сином приїхали до цієї школи, виявилось, що вона вже давно закрита. Тоді й виникла ідея створити навчальний центр для дітей пілотів.

«Я тоді був пілотом в одній авіаційній фірмі. Розповів своїм друзям, що виникла ідея зробити для наших дітей такий навчальний центр. І ми вирішили це зробити! Оскільки наш підрозділ дислокувався не в Харкові, а за містом, ми запланували проводити заняття двічі на тиждень. Ми самі ж читали лекції малим. І, фактично, створили цю школу для наших дітей. Одного разу мій син сказав, що його друг теж хоче записатись до нас. Таким чином у нас вже було 20 юних авіаторів!»

Пізніше «Кадетський центр імені Дані Дідика» розвивався, все більше дітей хотіли стати кадетами. Настав час підняти дітвору в небо на літачках, щоб вони літали, як справжні пілоти. Перше, що їх запитали: хто за це відповідатиме? Тоді Юрій був заступником з організації льотної роботи командира і взяв цю відповідальність на себе. Так вони почали проводити ознайомчі польоти для малих. Також, щоб діти були справжніми маленькими пілотами, їм пошили комбінезони для льотчиків. І для повної картини юнакам урочисто вручили посвідчення кадетів. Тоді льотчики зробили ціле свято для дітей! Директор школи, в якій навчався син Юрія, запропонував проводити в ній лекції, а практику — на аеродромі.

Створення цивільного патруля України

2014 рік. Початок воєнних дій на Донбасі. Тоді в Харківській області дислокувалися чотири льотчики, які спільно із Збройними Силами України та Службою безпеки України почали виконувати завдання з оборони. Це було супроводження вантажів з повітря, аеровізуальна розвідка, повітряне патрулювання. Разом із військовими підрозділами вони затримували диверсійні групи противника. Тоді Юрій та інші пілоти створили перший добровольчий авіаційний загін.

Офіційною датою створення Цивільного повітряного патруля є 9 вересня 2016 рік. Тоді почали формуватись напрямки роботи, за якими він працює і сьогодні. Основним статутним завданням організації є сприяння Збройним Силам України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі в подоланні терористичної загрози та захист свободи та незалежності України. Другим напрямком роботи патруля є сприяння та допомога службі з надзвичайних ситуацій при потребі. Третій напрямок — патріотичне виховання молоді.

Прилетіти, врятувати, злетіти!

За час існування повітряного патруля було врятовано 43 життя! Все завдяки аеромедичній евакуації, яку виконує цивільний патруль у співпраці із Харківською ОДА та Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Юрій поділився історією першого вильоту для аеромедичної евакуації.

Трапилось це на День Конституції України. Тоді півторарічна Ангелінка випала з вікна багатоповерхівки. Трапилось на окраїні області. До Юрія зателефонував директор медичного центру екстреної медичної допомоги і каже: «Меморандум підписаний, ви готові летіти прямо зараз?” Тоді пілот тільки приїхав додому і саме припаркувався в гаражі. Та швидко і без роздумів відповів: «Так, готовий! Давайте швидку на аеродром». На місце він прибув швидше за лікарів. Медики вийшли із машини і сказали: «Ну все, ми приїхали. Доповідайте, що ми встигли по нормативу і поїдемо назад». Вони подумали, що це навчальний виклик, а не реальний. І лікар-анестезіолог був дуже здивований, що все відбувається по-справжньому.

«Він зблід. Сказав, що боїться літати. Але тут боїшся, не боїшся — а дитину рятувати треба!»
Тоді летіли лікар, пілот та ноші. Швидко запакували обладнання і вирушили в дорогу. За час польоту анестезіолог навіть покерував літаком, як другий пілот! Хоча до цього “літав” лише в комп’ютерній грі “Штурмовик Іл-2”!

Юрій успішно виконав посадку, на аеродромі вже була швидка та дитина разом із батьками. Мама перелякано запитала, хто ж оплатить цей політ?
«Кажу, що ніхто не платить, ваше головне завдання — хвилюйтесь за дитину, а не за літак. Кажу, давайте завантажуєм малу в літачок і полетіли. Через 20 хвилин ми вже були в Харкові в лікарні»
Серед 43 врятованих життів 36 — діти. Наш співрозмовник каже, що пам’ятає кожен свій виліт. Тоді з дівчинкою все було добре. З нею провели реанімаційні дії й історія закінчилась хепі ендом.

Юрій ділиться ще однією історією. Півторарічна дитина випала з третього поверху. Перелом склепіння черепа і єдиним шляхом порятунку була аеромедична евакуація. За 20 хвилин літак вже долітав до аеродрому.

Тоді перед вильотом Юрій уточнив в місцевої адміністрації про стан аеродрому, де він має посадити літак. Його запевнили, що летовище підготовлене і можна летіти. Та, підлітаючи до нього, Юрій зблід.

«І я з жахом бачу, що злітна смуга не підготовлена для посадки. Там трава вище мого зросту і сісти нам просто ніде. Роблю один заліт, бачу, що стоїть швидка на аеродромі, дитину вже привезли, люди чекають. Я роблю один заліт, другий і розумію, що ми не сядемо»
Тоді перед пілотом і лікаркою постав важкий вибір: або ризикнути посадити літак на порослому травою аеродромі, або повернутись назад і не рятувати дитину. В першому варіанті при найменшій помилці і лікарка, і пілот можуть згоріти разом із літаком. В другому дитина не матиме шансу на порятунок.

«Уявіть який важкий вибір для мене, як для командира літака: спробувати сісти, але в цьому випадку я не гарантую безпечну посадку. І прекрасно розумію, що в такому випадку ризикую власним життям, життям лікарки і літаком. А в іншому випадку, якщо ми не ризикнемо, то дитина стовідсотково загине. Тоді я вирішив ризикнути»

Лікарка сказала, що це був єдиний варіант, адже через 20 хвилин в дитини почнеться набряк головного мозку і вона загине. Злітна смуга простягалась на 400 метрів і з однієї сторони менше поросла травою: там проїжджали машини і зам’яли її. Тоді Юрій розрахував, що на тих 150-ти метрах потрібно притулити літак і є шанс благополучно сісти, якщо вчасно його зупинити.
«Це все треба було зробити з першого заходу. Милістю Божою, через власний досвід та на можливостях літака я виконав цю посадку»

Та на цьому проблеми не закінчились, адже потрібно було ще злетіти назад із дитиною. І поки лікарка надавала першу допомогу, Юрій взяв до рук тактичний ніж і почав вибивати траву на злітній смузі. І тут на аеродром приїхав фольцсваген, з якого вийшли чоловіки і запитали пілота, чи той їх пам’ятає. Це були бійці, яким льотчик допомагав ще в 2014 році! І коли вони побачили в небі літак, то впізнали його і приїхали на аеродром. Юрій швидко ввів їх в курс справи: смуга заросла, треба її скосити, інакше не взлетимо і не врятуємо дитину. І за пару хвилин людей стало ще більше і хто чим міг, тим і очищав смугу! Косою, ножем, сапою — в рух пішло все! І буквально за декілька хвилин смуга була чиста: тепер літак міг злетіти.

Прилетіли в Харків, в приймальному відділенні в дитини почалась зупинка серця. Її одразу в реанімацію: дитину вдалось врятувати і вже за декілька днів Юрій отримав від її мами смс із подякою за порятунок дитини.

Як не зробити з літака планер?

До повномасштабного вторгнення Повітряний патруль займався патрулюванням області на виявлення лісових пожеж. І займався цим досить інтенсивно. В серпні 2020 року під Харковом була велика пожежа. Тоді пілоти працювали в її епіцентрі більше години. А це дуже небезпечно, адже для роботи двигуна потрібно два компоненти: кисень і паливо. І перебуваючи в епіцентрі пожежі кисень випалюється і це може зупинити роботу двигуна.

Цивільний повітряний патруль підписав меморандум про співпрацю із національною поліцією. Пілоти мали регулярні польоти на пошук зниклих в природному середовищі. І за весь час роботи вдалось знайти 25 дітей! Був випадок, коли зник хлопчик, льотчики знайшли його і повернули додому. А через деякий час малий знову вирішив піти з дому! Цього разу його знайшли вже без задіяння літаків.

Є і трагічні історії. Дівчинка Мілена зникла десь о сьомій вечора. Батьки не одразу звернулись до поліції — вже була десята вечора. Вночі ніхто не буде летіти на пошук, вирішили перенести політ на світанок. Як на зло, вночі падав дощ і це теж відтягнуло політ. Вилетіти на пошук зниклої вдалось на обід. І за п’ять хвилин екіпаж літака повідомив, що бачить дитину, що лежить на землі. Пошукова група знайшла її вже мертвою — дівчинка загинула від переохолодження. Сталось це 26 квітня.

Що по русні?

Під час повномасштабного вторгнення Цивільний повітряний патруль активно долучився до захисту України. Ще минулого року головнокомандувач Збройних Сил нагородив Повітряний патруль відзнакою за виконання спеціальних завдань, пов’язаних з ризиком для життя.

Сьогодні патруль тісно співпрацює з 92 харківською окремою механізованою бригадою на найгарячіших рубежах в Харківській області. Загалом по Україні є чотири підрозділи Цивільного патруля, які сьогодні стоять на захисті України. Є також і втрати. В Миколаєві патруль втратив один літак, екіпаж не постраждав. Ще один літак був знищений в Харкові, серед людей постраждалих немає. Є і пошкоджені літаки: В літаку Юрія є 43 пробої. Та їх намагаються відновлювати і продовжувати літати на них.

«Коли спілкувався із командиром 92 бригади та героєм України Павлом Федосенком, він сказав, що завдяки нашим польотам над областю напередодні вторгнення окупанти не змогли захопити Харків. Тому, що саме наші літаки 23 лютого літали спільно з підрозділами 92 бригади з виявлення танконебезпечних напрямків».

Сьогодні випускники «Кадетського центру імені Дані Дідика» захищають українське небо на різних винищувачах. Тепер вони професійні військові льотчики.

«Наші випускники літають на Су-27, на МіГ-29, Су-25, Ан-26. В армійській авіації літають на гелікоптерах Мі-8 та Мі-24. Один льотчик, який зараз літає на Су-27 каже: “Я перший раз з вами взагалі піднявся в повітря, до цього навіть не літав!” Усвідомлюючи це все у мене та моїх колег — бойових побратимів — просто не було морального права не стати на захист нашої країни при повномасштабній війні. Ми і далі працюємо на літаках та безпілотниках. Разом наближаємо нашу перемогу. Інші бойові історії будуть після перемоги!»

Фото взяли тут.
Автори фото Сергій Свердєлов та Юлія Рублевська