«Ми влітаємо в центр шторму кілька разів за політ». Бортінженер «Ловців ураганів» — про будні його шаленого екіпажу

Уявіть собі.

Ви летите на борту величезного чотиримоторного турбогвинтового літака десь над океаном. Аж раптом на горизонті вигулькують грозові хмари, але ваш екіпаж, замість того, аби обійти шторм, спрямовує борт прямісінько у його епіцентр. Об фюзеляж починає періщити дощ і град, вітрисько хитає літак то з боку в бік, то зверху вниз, то одночасно. Усі незакріплені речі у салоні летять шкереберть.

В якусь мить літак буквально вдаряється в дощову стіну, пробиває її та опиняється в тихій і світлій гавані посеред армагедону – ви в «оці урагану». І тільки-но ви на хвильку розслабляєтесь і зачаровуєтесь проблисками блакитного неба, як літак знову поринаєте в пітьму. Здавалося б, ще трохи і шторм буде позаду, але літак розвертається і ЗНОВУ збирається йти тим самим маршрутом. І не раз. Бо це ваша робота.

Ми поговорили з Деніелом Тайсоном, бортінженером екіпажу «Ловців ураганів», що входить до складу Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA). Разом з десятком дослідників на борту свого Lockheed WP-3D Orion він залітає в центр ураганів, аби визначити їх силу та ймовірний шлях руху.

NOAA має кілька типів літаків, які застосовуються науковцями залежно від потреб, та в центр урагану можуть залітати лише два з них: міцні чотиримоторні турбогвинтові літаки WP-3D Orion, які були створені Lockheed у середині 70-х років. Один зветься «Керміт», інший – «Міс Піггі». За часи своєї експлуатації вони моніторили та досліджували урагани в Північному Льодовитому океані, Атлантиці, східній частині Тихого океану, Карибському басейні та в Мексиканській затоці (чи то пак вже Американській). Дані, які збирають ці два борти, в буквальному сенсі рятують життя, адже урагани на Східному узбережжі США мають руйнівну силу і від вчасного сповіщення про рівень загрози залежать життя десятків тисяч людей.

— Моє завдання — допомагати пілотам з управлінням літаком та реагувати на будь-які позаштатні ситуації під час польоту. Коли ми знаходимося всередині шторму, я намагаюся підтримувати швидкість 210 вузлів (389 км/год), пролітаючи через стінку «ока урагану». Ми влітаємо безпосередньо в центр урагану кілька разів за один політ, щоб найточніше визначити його силу та ймовірний напрямок руху. Польоти виконуємо лише над водою. Як тільки ураган досягає великої ділянки суші, ми припиняємо роботу через його крайню непередбачуваність. Окрім цього винятку, ми влітаємо в кожен шторм, на який надходить завдання від Національного центру ураганів (NHC).

Що роблять науковці в центрі урагану

— На нашому літаку встановлені численні сенсори та радари, а команда складається з метеорологів і науковців. Ми передаємо дані в реальному часі до Національного центру ураганів щоб вони могли використовувати інформацію для побудови моделей ймовірного шляху урагану.

В центрі урагану науковці випускають дропвіндзонди з GPS-навігацією, які, падаючи в океан, передають дані про тиск, вологість, температуру, напрям та швидкість вітру, що дає чітке уявлення про структуру урагану. Разом з цим радар у нижній частині фюзеляжу та хвостовий доплерівський радар сканують шторм вертикально та горизонтально, передаючи дані в режимі реального часу. Також під час польоту збираються дані, які допомагають спрогнозувати силу та висоту штормових хвиль, які є найбільшою загрозою для життя людей під час ураганів.

Як виглядає робота екіпажу «Ураганного літака» у розпал сезону

— Щороку сезон ураганів у США триває приблизно 6 місяців – з 1 червня по 30 листопада, пік припадає на серпень – вересень. З мого особистого досвіду, літні шторми зазвичай найсильніші через вищу температуру води в Мексиканській затоці та Атлантичному океані.

Ми працюємо за стандартним 40-годинним робочим тижнем, коли все нормально. У разі шторму можемо працювати до 6 днів на тиждень і по 12–16 годин на день. Наша підготовка до місії починається з роботи Національного центру ураганів (NHC), Відділу досліджень ураганів (HRD) та наших метеорологів, які разом визначають найкращу траєкторію польоту для наукових досліджень.

За 3 години до запланованого вильоту наша технічна команда виходить до літака, щоб виконати останні ремонтні роботи або обслуговування, якщо це необхідно, а також починає підготовку літака до польоту.

За 2 години до вильоту бортінженери (я) та авіаційні техніки прибувають до літака для проведення повного огляду та заповнення необхідної документації для виконання польоту. Поки триває передпольотна підготовка, пілоти, штурмани, керівники польоту та науковці проводять брифінг, обговорюючи план на день і дослідження, які мають виконати.

За 30 хвилин до зльоту ми всі збираємося для обговорення останніх деталей, включаючи ролі та обов’язки у разі надзвичайної ситуації під час польоту.

Як WP-3D Orion витримує екстремальні погодні умови

— WP-3D Orion – це один із найкращих і найбезпечніших літаків, коли-небудь створених. Завдяки його надійності NOAA не довелось суттєво змінювати оригінальну конструкцію P-3 Orion. Багато хто думає, що у нас посилені крила або спеціальні стабілізатори для екстремальних турбулентностей, але це не так. Наші літаки мають ті ж крила та конструкцію, що й стандартний P-3 Orion.

Модифікації WP-3D здебільшого стосуються наукового обладнання. Основна відмінність — це наша команда технічного обслуговування та підтримки, яка працює цілодобово, щоб ці літаки залишалися в ідеальному стані та були готові до наступної місії.

Підготовка та управління ресурсами екіпажу CRM [Crew resource management] – це те, що дозволяє нам працювати як злагоджена команда в екстремальних умовах. Ми тренуємося протягом усього року та налітуємо понад 400 годин щорічно разом, тож майже завжди знаходимося на одній хвилі. Ми відпрацьовуємо та тренуємося для кожного сценарію, який може статися під час польоту. Проходимо навчання в повнорухомому авіаційному тренажері, а також проводимо тренувальні заходи безпосередньо в літаку, щоб бути готовими до будь-якої надзвичайної ситуації.

Які правила безпеки діють на борту під час польоту крізь центр урагану

— Перед входом в «око шторму» ми встановлюємо «умову 5» – це означає, що все, що може рухатися, надійно закріплюється, а весь екіпаж пристібається ременями безпеки. Ніхто не має права порушувати цю умову і розстібати ремені, доки командир екіпажу не дасть дозвіл. Я бачив випадки, коли цей режим залишався активним понад 2 години під час польоту через ураган.

Про найпам’ятнішу місію в кар’єрі

— Найсильнішим і найпам’ятнішим ураганом, у який я літав, був ураган Єн у 2022 році. Він був не лише надзвичайно потужним, а й вдарив по центральній Флориді, де ми живемо. Тож, коли ми завершили польоти та повернулися додому, то побачили, що наші будинки зруйновані. Подібна ситуація сталася і з недавнім ураганом Мілтон – мій будинок зазнав значних пошкоджень, і на його ремонт знадобиться понад рік.

Хто може стати частиною екіпажу «Мисливців за ураганами»

– Є кілька шляхів до NOAA. Найпоширеніший серед пілотів і штурманів – це так званий маршрут IST [In-Service Transfer], тобто внутрішній перехід. Це означає, що вони служили у війську, а потім перейшли до NOAA. Інший спосіб – просто приєднатися до NOAA Corps. Я закінчив службу у флоті, і тоді NOAA запросила мене працювати бортінженером. Тож я цивільний.

Чому для дослідження ураганів досі не використовуються безпілотники

— У нас є дрони, але вони ще не стали по-справжньому корисними у цій справі. Пройде ще не один рік, перш ніж дрон зможе літати у вітрах зі швидкістю 100 вузлів (185 км/год), тож ми поступово рухаємося в цьому напрямку.

Photo: Florida Politics, fe_dtyson, noaacorps, flynoaa, Andrew Utama, Joshua Rannenberg, Kevin Doremus, The Washington Post