Чому ППО не вдається збивати всі російські ракети?

Щоденно на територію України летять ворожі російські ракети. Їх держава-агресорка запускає з акваторії Чорного, Азовського та Каспійського морів, із території Білорусі та, звичайно, зі своєї. Під ракетні удари потрапляють як військові, так і цивільні об’єкти. Та не всі московські ракети вдається збивати нашим Повітряним Силам. Нам стало цікаво, чому так. Перечитали купу статей і спробували знайти відповіді. Ділимось із вами нашими знахідками!

ППО: що воно таке?

Протиповітряна оборона — це комплекс заходів, які забезпечують захист повітряного простору від нападів супротивника і для оборони неба. Простими словами — це здатність відбити атаки ворога з повітря.

Протиповітряна оборона включає боротьбу з усіма цілями, що порушують повітряний простір нашої країни. Протиракетна оборона ж працює конкретно на захист від балістичних ракет. Навіть тих, які несуть ядерний заряд. Простіше кажучи, ПРО є частиною ППО. В Україні розгорнуто систему протиповітряної оборони, яка покликана уражати ворожі літаки та гелікоптери, але, на жаль, не завжди ефективна проти російських ракет.

“Повітряні Сили України несуть чергування в єдиній системі Протиповітряної оборони. У нас на озброєнні засоби протиповітряної, а не протиракетної оборони» — речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат на брифінгу 14 червня цьогоріч.

Мобільність ППО

Україна поділена на умовні сектори, які захищають регіональні підрозділи протиповітряної оборони. Таких є близько десяти. Тому конкретна військова частина ППО відповідає за повітряний простір певних областей нашої держави. Комплекси протиповітряної оборони мобільні й не стоять на місці, щоб їх не розбив наш ворог. Не секрет, що найбільш захищеними є території, де розміщені особливо важливі стратегічні об’єкти, критична інфраструктура та найбільш густонаселені міста.

Повітряна тривога ON

Всього потрібно до п’яти хвилин для повного розгортання системи протиповітряної оборони! Як тільки на радарі з’являється мітка про перетин  повітряного простору України ворожими літаками чи ракетами — сигнал передається місцевим адміністраціям. І вже вони сповіщають населення про повітряну тривогу (ракетний обстріл чи повітряне бомбардування). Далі ми чуємо сирени та спускаємось в укриття.

Сирену включає черговий центру управління. Він присутній на місці цілодобово. Інформацію про включення сирени надсилають повітряні сили ЗСУ не пізніше, ніж за три хвилини після виявлення загрози! Відбувається це дуже швидко!

Сповіщення про повітряну тривогу вмикають через усі виявлені загрози в небі. Тому ігнорувати повітряну тривогу не можна. Коли наші військові фіксують запуск ворожої ракети, вони складають приблизний маршрут її польоту. Тому часто територія нашої держави поступово «червоніє» на карті повітряних тривог.  Якщо її запустили з Чорного моря на Львів, сирена спершу вмикається в Одесі, потім у Миколаєві, Вінниці, Тернополі і далі доходить до Львова. Коли загроза пролетіла над містом або була знешкоджена нашими військовими, то там звучить сигнал про відбій тривоги. Та пам’ятаємо, що крилата ракета може змінювати маршрут свого польоту. І якщо їй задали напрямок на одне місто, не факт, що вона не «передумає» і не змінить заданий маршрут. Через це територія всієї України час від часу «червоніє» на карті повітряних тривог.

Чому не збили?

В інтерв’ю НВ представник Повітряних сил пояснює, чому вдається збивати не всі ворожі ракети.
“В тих, умовах, що склалися, мабуть, не зовсім коректно оцінювати ефективність роботи засобів ППО. Це дуже складне питання. Йде війна — гра на виживання! Звичайно, хотілося б краще і щоб був більший відсоток знищення повітряних цілей. Тому, що наша ППО призначена більше для збиття таких повітряних цілей, як літаки, вертольоти та безпілотні літальні апарати (БПЛА). А крилаті, авіаційні, балістичні й гіперзвукові ракети — це не притаманні для неї цілі. Комплекси, що у нас на озброєнні, не є тими засобами, які повинні збивати такі високотехнологічні цілі, — вони створювались ще у 1960−70-ті роки»

В перший день війни під удари російських ракет потрапили військові об’єкти, в тому числі аеродроми. «Противник 24 лютого завдав потужного удару в першу чергу по системі протиповітряної оборони держави. Повітряні сили стали ціллю № 1 для ворога і сотні ракет полетіли на наші об’єкти: радіотехнічні війська, зенітні ракетні війська, військові аеродроми та винищувальну авіацію, що і є складовими системи ППО»

Представник повітряних сил резюмує: «Ми зробили можливе і неможливе. Всі думали, що ми зляжемо в перші ж дні, не зможемо виконувати завдання»

Сьогодні на підконтрольній українській державі території стоять наші засоби ППО, літає українська авіація і виконує бойові завдання. Противник не контролює повітряний простір на підконтрольній Україні території і його літаки не залітають до нас. А якщо хтось і прилітає, то наші Збройні Сили допомагають йому катапультуватись на той світ. Нам потрібно нарощувати технічну оборонну міць надалі, бо з таким хворим сусідом спокою нема і не буде.