Битва за Південь. Три історії від пілотів Су-25, які палили колони окупантів на підступах до наших міст

Ці три історії трапились в небі над українським Півднем у перші дні повномасштабного вторгнення. Колись вони обов’язково будуть вписані в історію України, а поки ми лише привідкриваємо завісу усіх тих подій короткими розповідями від наших пілотів Су-25.

Історія перша. Любимівка

– Цей літак рано-вранці 24 лютого 2022 року врятував мене від ракетного обстрілу – на ньому я зміг перелетіти на оперативний аеродром.

А о 9-й ранку того ж дня я на цьому літаку вже атакував свою першу колону техніки окупантів. Перший бій неможливо забути: колона техніки, що йде до горизонту. П’ять годин без зупинки вона йшла від кримського перешийка і я в парі з веденим зміг її зупинити.

Низький лівий берег Дніпра, невелике село на березі, за ним дорога забита технікою – нас не чекали. Атака зайняла не більше 30 секунд: ракети і бомби в одному заході. Сумнівів не було – це ворог, а ворога треба знищити. На відході ведений помітив пуск зенітної ракети по нам, але ми в цьому бою були швидшими.

Історія друга. Траса Миколаїв – Херсон

– На початку повномасштабного вторгнення надходить завдання: велика колона орків рухається з боку Херсона на Миколаїв, протягом години-півтори будуть під самим Миколаєвом. Готуємось двома парами. Розвідка підказує, що їдуть трасою «Херсон-Миколаїв». Виліт через 20 хвилин. Підготувалися, розрахували все, злітаємо на інтервалі. Дорогою, поки біжимо на літаки, домовляємося що та як робимо. І ось наш Миколаїв. Бачимо об’їзну трасу і попереду ведучий першої пари каже мені: «Поряд із заправкою танк! По трасі на узбіччя та в посадки звалюють! Давай по них». Підлітаємо ближче і бачу танк, який звалює від заправки. Кажу своєму веденому: «Я по танку і по колоні, ти за мною по колоні».

Попереду бачу розриви та ППІ-шки (хибні теплові цілі, які літак відстрілює в якості самооборони від ракет с тепловою головкою самонаведення – А. Г.) наших перших. Розвантажилися, все добре. Спрацювавши по танку, бачу, що загорівся. Потім розвертаюся трасою у бік Херсона, бачу залишки голови колони з’їжджають по посадках і узбіччям. Тим, що залишилося у блоках, дострілюю по колоні і бачу великі розриви та чорні дими. «Потрапив!» Ведений відпрацював і кричить мені, що горять орки, добре горять. Після повернення назад нам кажуть, що накрили майже всю колону, залишки «допрацьовує» піхота.

Історія третя. Кривий Ріг

– Був випадок, працювали з групою вертолітників та СУ-24 під Кривим Рогом, фронт ще не підійшов дуже близько до міста. Вранці надходить завдання: орки рухаються трасою у бік Кривого Рогу, колона приблизно зі 100 машин. Дізнаємося, де на даний момент колона, розраховуємо час, через який вона буде на певному місці, обговорюємо з хлопцями хто, як і за ким працює. Виліт. СУ-24 зупиняє колону бомбами, бачимо попереду чорні дими і за ним парою накриваємо орків трохи осторонь, підлітають вертолітники і в ефір чуємо: «Ви красені, нам роботи майже не залишили, колона знищена».